Ураження інтраепітеліальною неоплазією шийки матки (CIN) обмежені товщиною плоского епітелію, і пухлинні клітини не порушують базальну мембрану, щоб проникнути глибше в строму. Залежно від тяжкості аномалії та ступеня ураження товщини плоского епітелію ураження CIN класифікують як CIN1, CIN2 та CIN3.
Неопластичні клітини мають вищий ядерно-цитоплазматичне відношення порівняно з нормальними клітинами, неправильну ядерну мембрану, щільний хроматин в ядрі та мітотичні фігури. Ці ознаки посилюються при більш високому ступені неоплазії. Крім того, втрачається нормальне систематичне розташування різних шарів епітелію (втрата полярності).

CIN1 є найбільш незрілою формою CIN, при якій неопластичні клітини обмежені нижньою третиною товщини епітелію шийки матки. Більшість із цих уражень викликані транзиторною інфекцією ВПЛ і зникають з усуненням ВПЛ-інфекції. Аномальні клітини мають класичні ознаки ВПЛ. Ці клітини (також відомі як койлоцити) мають порожню і неправильну зону (ореол) навколо ядра, а ядро часто більшого розміру з неправильними межами.

У CIN2 і CIN3 аномалії епітелію шийки матки поширюються на середню третину і верхню третину товщини епітелію шийки матки відповідно, а клітинні аномалії стають прогресивно більш серйозними. Аномальні клітини, що швидко діляться, не можуть накопичувати глікоген, і цитоплазма залишається неушкодженою.

Ураження CIN1 рідко прогресують до інвазивного раку, але приблизно 30–50% уражень CIN3 прогресують до інвазивного раку, якщо його не лікувати. Потенціал CIN2 для подальшого розвитку знаходиться десь між потенціалом CIN1 і CIN3. Ураження CIN1 також відомі як плоскоклітинні інтраепітеліальні ураження низького рівня (LSIL) через низький потенціал прогресування. Ураження CIN2 і CIN3 згруповані як плоскоклітинні внутрішньоепітеліальні ураження високого рівня (HSIL).

У наступному розділі наведено більше інформації про гландулярні передракові ураження: аденокарцинома in situ.